Колиска для кішки
Дивитеся — колись, дві дружини тому назад, двісті п'ятдесят тисяч сигарет тому тому, три тисячі літрів спиртного назад... Тоді, коли всі були молоді... Дивитеся — світ обертався, багаті знехтували від тупості та нудьги, людям залишалося одне — бути СВОБОДНИми та УМНИми. Правда була неправильною від будь-якого задуму. Жінки були злі та гарні, а чоловіки — небажані та сповнені божевільних надій. І крутилася, крутилася життя, заплутувалася дедалі сильніше — як дика, дивна гра під назвою "КОЛИБЕЛЬ ДЛЯ КІШКИ"..
Механічне піаніно
Дебютний науково-фантастичний роман-антиутопія «Механічне піаніно» американського письменника Курта Воннегута побачив світ 1952 року. На створення книги автора надихнув новаторський фрезерний верстат для різання роторів на реактивних двигунах і газових турбінах, який розташовувався на заводі General Electric. Обладнання працював без допомоги людей, за допомогою закладеної в ньому програми. Оннегут одразу ж представив механічне піаніно — інструмент, що самостійно створює музику. Так народилася твір про світ, у якому машини стали виконувати найскладніші людські завдання...
1972 року вийшла фантастична комедія Фреда Барзіка «Міжнагу часом і Тимбукту». Сюжет картини ґрунтується на витворах Оннегута, зокрема й на «Механічному піаніно».
Людська, сатирична та захоплива. У середовищі наукової фантастики одна з найкращих заявок на серйозний роман. Майстерня суміш психологічного дослідження людських проблем в ідеальному суспільстві, мелодаматичній сюжетній лінії та гострої вольтерівської сатири.
Ласкаво просимо у прекрасний новий світ! Товариство розділене на дві нерівні частини. Привільовану групу становлять люди з високим рівнем інтелекту — керівні та інженери на повністю автоматизованому виробництві. Решта існує по іншу сторону річки — без певного заняття, у контрольованому машинами просторі помірності. Здається, що сити й цілі й вовки, і вівці. Але чи так це насправді? Та й в одній чи ситості справа? нька конфлікт між влаштованим за інерцією зручністю і істинними потребами людини описана з неповторною іронією й ковкістю, а також глибиною, що вирізняє найкращі твори Курта Воннегута.
Бойня № 5
Роман американського письменника-сатирика Курта Воннегута під назвою «Бойня номер п'ять», сюжет якого розповідає про бомбування німецького міста Дрезден у 1945, здійсненої ВВС США та Великобританії. Цей крок досі викликає суперечки, оскільки немає однозначної відповіді на питання, чи була військова потреба знищувати це місто
Під час Другої світової війни майбутній класик американської літератури Курт Воннегут потрапив у Дрезденський табір військовополонених. Недовго до закінчення війни союзницькі військамальовували Дрезден. У томудесі виживали лише сім читачів, серед яких опинився й сам Оннегут. Диво сталося завдяки тому, що на ніч німці замикали полонників на скотобійні No5. У підвалі цієї похмурої будівлі Воннегуту вдалося врятуватися від бомбежки, але жахи війни назавжди відбилися в його уяві. Через роки він відніс їх у своєму знаменитому романі під назвою «Бойня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей».
Один зі співслужителів Курта Воннегута став прототипом головного героя роману — боязкого та відрегульованого Біллі Пілігрима. Як і багато ветеранів війни, він став мішенню посттравматичного стресового розладу, що перетворив його й без того тендітну здатність сприймати реальність. У результаті Біллі подорожує по закотах своєї пам'яті вельми химерним, фантастичним способом: події війни,мальовка Дрездена, життя на бойні No5 перемішуються з вторгненням прибульців, польотом на іншу планету та одержимістю небезпечних ідеями...
Тимчасовість
"У лютому 2001 року відбулося небачена подія — модернітропроцеси, — розповідає нам один з улюблених персонажів автора Кілгор Траут. — Всесвіт пережив гострий спалах невпевненості в собі. Чи варто їй розширюватися нескінченно? Який диявол? Чи не повернутися на кілька хвилин до початку, а потім знову влаштувати Великий Вибух? Однак такий спосіб вимагав занадто велика сміливість, і всесвіт повернувся лише на десять років тому. А люди отримали в подарунок аж десять років життя й шанс переписати її набіло — адже всі ходи заздалегідь відомі! Це могли бути ідеальні, найкращі десять років життя,
